Home       Kontakt       Impressum       Sitemap       News       Sprachen     

 

Teil 5                           

       

Отже, знову все гарно сортувати і перевантажувати. Також і цей день пройшов. Знову ми мали змогу слідувати за українським „Busch-автомобілем" у склад. На наше запитання, коли матеріали будуть розмитнені, знову одна і та ж відповідь: митниця і декларант займаються паперами, дозвіл повинен бути через пару годин. Так, так, saftra. Але це відбувалося таким чином, що декларант повинен був присудити номер кожному матеріалу і крім того, з якого матеріалу виготовлені різні гуманітарні матеріали! Потім він хотів знати, процент зносу одягу та взуття! Я знову був вдячний, що не знаю добре ні українську, ні російську мовуn. Інакше я б правильно відповів. Але що зробиш, бідний декларант повинен був виконувати свою роботу. Причому була ще одна перешкода, а саме, що цей декларант робив свою роботу безкоштовно, тому що мова йшла про гуманітарну допомогу. Це передбачено законом України. Отже відповідним був і його темп роботи.

Наша група, яка відвезла автомобілі – 4 вантажні із 3 причепами та 5 санітарнихдо Угорщини, повернулася ввечері досить знервованою. Але це зрозуміло, тому що українським митникам завжди спадає на думку щось нове. Випадко ми (Ганс-Петер, Альона та я) були на Ужгородській митниці, коли нам зателефонував Штефан, вони не можуть пересікнути кордон. Очевидно оригінали документів на автомобілі, які від нас забрали, загубилися. Ми помарширували у кабінет начальника Ужгородської митниці і хотіли дізнатися, що знову трапилося. Він кудись перезвонив і сказав, що автомобілі повинні бути вже в Угорщині! В той же час Штефан знову зателефонував і підтвердив, що вони все ще стоять на українському кордоні. Ми почекали. Через декілька хвили начальник знову зателефонував; тоді позвонили наші люди, що все виглядає так, немов їх не хочуть випустити. Я думаю, ця група із нашими шоферами потратила на 2 км майже 6 годин! Але автомобілі все-таки виїхали і стоять як і раніше (сьогодні 03 квітня 2006) в Угорщині на кордоні.

Четвер

Марсель Сете, його подруга Дезіре та Отто Анеліні завтра вранці вирушають у напрямі Швейцарії.            

Візит протитуберкульозного диспансера:

Сандра, Кароліне, Моніка, Енді, Лукас, Чарлі, Еліс та Рене поїхали у протитуберкульозний тубдиспансер. Ми відвідували цей диспансер у минулому році і знаємо про його потребу в операційних інструментах.

Фото: заржавілий, застарілий набір операційних інструментів у тубдиспансері. Хірургабсолютний геній, якщо може працювати із такими інструментами.

 

Наші люди принесли у цей диспансер не задекларований, новий комплект операційних інструментів. Інструменти ми якимось чином провезли в Україну без документів.

Фото: радість від неочікуваного подарунку була великою.

 

Повільно, але впевнено наші люди стають нервними. І це абсолютно зрозуміло. Наша мета була досить чітка: ми хочемо самі розподіляти матеріали, для того щоб вони потрапили туди, куди повинні потрапити.

А в кінці тижня ми повинні були знову повертатися до Швейцарії. Отже вже був четвер. Між тим матеріали соціального призначення знаходилися у складі Управління соцзахисту в Ужгороді (що ми зробили самі: розвантажили вантажівки та розмістили матеріали у цьому «гаражі»).

 

Фото: Хочеться плакати, коли таке бачиш! Наші матеріали соціального призначення у такому гаражі.

 

Матеріали медичного призначення були розміщені на складі за межами Ужгорода (також і їх ми самі розвантажили, посортували та розмістили). Обидва склади були запломбовані митницею.

Фото: Одна частина нашої команди перед складом, в якому розміщені матеріали медичного призначення. Зовсім позаду всередині стоїть митник, який ставив пломбу.

Обговорення в Управлінні соцзахисту розподілу: зовсім навпаки по відношенню до наших дарчих листів, ми повинні поділити матеріали по-іншому. І так бюрократично та складно, що ми, проклинаючи, покидали цей кабінет. Причому Ганс-Петер не зміг здержатися і голосно сказав, вони просто повинні підганяти себе. Не прощаючись, ми покинули офіс

Думка цього бюрократа:

-         Весь одяг повинен посортуватися; тобто джинси до джинсів, майки до майок, пуловери до пуловерів і т.д. Потім порахуватися і зважитися. (Саме це ми вже чули 2 дні тому від іншого службовця і все зробили для того, щоб не робити цього! Бюдь-ласка, це ж майже 2 тонни одягу!)

-         Його бухгалтер повинна все точно облікувати. Без неї нічого не буде зроблено. Вона повинна булла прийти і пояснити нам, як це функціонує.

-         До 09.00 години ранку нічого не можна зробити. (Ми хотіли почати ще о 07.30 ранку, для того щоб мати трохи часу). Але ні, а потім він закричав, що не до 09.00 і ми , швейцарці, повинні пристосовуватися до української системи.   

  

 

Фото: Один із бюрократів, який нас постійно супроводжував.

 

Dies war Teil  5

Teil 1

Teil 2

Teil 3

Teil 4

Teil 5

Teil 6

Teil 7

Teil 8

 

Home       Kontakt       Impressum       Sitemap       News       Sprachen