Home       Kontakt       Impressum       Sitemap       News       Sprachen     

 

 

Teil 4                             

       

Фото: спільне фото перед лікарнею Перечина.

Діти доглядаються мамами або родичами. Ми не дуже були підготовлені і мали при собі тільки незначну частину речей, яку ми змогли розподілити; все інше знаходилося на митниці! Але у нас знайшлися апельсини, яблука, солодощі та мінеральна вода, які ми змогли віддати мамам, переважно ромам.

Так настав вечір.

Вівторок

Якось важко все перебрати в голові. Я повинна була неодмінно робити записи. Спробуйте-но. Наша команда розділилася. Одна група пішла до ромів проводити навчання на оглядати людей за підтримки нашого лікаря. Інша группа пішла до Томаша Васильовича у центр Медицини катастроф також проводити навчання. Інша группа, в якій були Ганс-Петер та я, пішли – як ви думаєте куди? Звичайно на митницю. Вантажні автомобілі потрібно розвантажити. А інша група поїхала в Угорщину, щоб вияснити, де ми можемо розмістити 4 вантажні та 5 санітарних автомобілів. Ця команда повернулася в Ужгород через декілька годин із 2 пропозиціями.

Комічно ми все посортували та розвантажили прямо на митниці, жодних проблем із митниками, короткий погляд на паспорт і ми вже всередині. Три рази це відбувалося таким чином; але на четвертий раз ми змушені були віддати наші паспорти, а натомість отримали червоні картки, які потрібно носити на видному місціІ не намагайтеся дискутувати із українським митником

Ви вже на сторінці 2

Потім дискусії: причепи розвантажувати чи буксирувати в Ужгород? Чим? Жоден вантажний автомобіль не мав правильного тягово-причепного пристроя. Тільки наші звісно. Але про не могло бути і мови. Коли пізніше підїхали 2 (надзвичайно старі) санітарні автомобілі, я спочатку подумала, щось трапиться. Коли я потім почула, що українці перевіряють на цих автомобілях тягово-причепні пристрої, які зовсім не підходять до них, я подумала, чи взагалі присутня при розподілі інтелігентість?! Через невизначеність плани щодо причепів буле перенесені на завтра (=saftra), як це звучить українською. Матеріали з вантажних автомобілів були перевантажені, коли ми побачили, на які машини, то потрібно собі знову поставити запитання, що відбувається у голові у певних українців або взагалі нічого не відбувається.

Матеріал із 4 наших вантажних автомобілів повинен був точно розподілятися: 1 - матеріал медичного призначення, 2 – матеріали соціального призначення. Це означає: матеріали медичного призначення – це УЗД-апарат, перев’язочні матеріали, операційні лампи та столи, набори операційних інструментів, інвалідні візки та милиці і інше. Матеріали соціального призначення- це одяг, взуття, іграшки, дитячі візки, велосипеди. Все зроблено; були задоволені нашими швейцарськими помічниками. Все в порядку. Тільки куди тепер? Ми змогли слідувати за українською вантажівкою до складу митниці в Ужгороді. Знову дискусії із митницею. Наша перекладачка була супер. Вона представляла та захищала нас, як тільки могла. Потім знову „saftra". Прийдіть завтра знову, на сьогодні все. Добре. Не віриться, як може швидко пройти день, але дійсно було вже дуже пізно, коли ми нарешті змогли повечеряти.

Середа

2. день навчання у ромів = 1 група. 2 день навчання у центрі Медицини катастроф = 2 група. 3 день МИТНИЦЯ! = 3 група. 4 група транспортування всіх автомобілів із території української митниці до Угорщини.

Вночі, біля 02.00 години ранку, доктор Бесек, Майк, Маркус Байгел та Мартін Фелман поїхали назад до Швейцарії, де на них чекали важливі зустрічі.

Так, причепи. Наші 3 заповнені до останнього міліметра причепи. 100 ліжок і 100 матраців, велика кількість мішків із одягом та взуттям, велосипеди та дитячі візки чекали на перевантаження. Буксирування в Ужгород відбувалося не звертаючи уваги на ніч. Жодних шансів. Потрібно перевантажувати на митниці. Перевезення в інший склад в присутності похмурих митників, контроль за допомогою багатьох камер. Іноді я повинна була взяти себе в руки, щоб не показати такий знайомий інтернаціональний знак в напрямі цих камер. До того ж падав дож і було дуже холодно. Дві «вантажівки», які приїхали за матеріалами, були просто нещастя. Один службовець в Ужгороді сказав нам, що Вєтнам – це бананова республікаАле те, що нам запропонували, можна знайти лише напевно в далекій Африці.

Фото: „Вантажівкаt" із матеріалами медичного призначення по дорозі в склад.

Dies war Teil  4

Teil 1

Teil 2

Teil 3

Teil 4

Teil 5

Teil 6

Teil 7

Teil 8

 

Home       Kontakt       Impressum       Sitemap       News       Sprachen