Home       Kontakt       Impressum       Sitemap       News       Sprachen     

 

Teil 2                             

      

Фото: Конвой не повністю поміщався на фотографії.

Отже після 2 ночівель ми нарешті у неділю вечором, біля 18 години, прибули на кордон Угорщина/Україна (Загонь). Сплата мита за покидання території ЄС тривала майже 2 години; угорці були готові допомогти. Ми навіть змогли всі проїхати через міст, тому що дорога для вантажівок булла повністю зайнята. Отже ще все у зеленому світлі. Під час очікування ми звязалися із нашим другом Рене в Ужгороді. Він та доктор Сергій, Альона наша перекладачка та координатор KFKOK, а також інші люди, чекали нас на українському боці кордону. Серед інших людей" була одна людина, прізвище якої ми не дуже любимо чути. Отже цей чоловік чекав на нас на митниці. Мало бути весело, правда ж! Але не було, зовсім навпаки. Українські митники направили нас у термінал; кожен повинен був підходити із паспортом та документами на автомобіль до віконечка та віддавати папери у такій послідовності, в якій він чи вона їхали. Документи на санітарні та вантажні автомобілі вони залишили в себе.

Після декількох посилань туди сюди (було дуже холодно) митники показали нам кафе. Там ми можемо почекати. В той час інші представники комітету, який нас приймав, відправилися разом із Ганс-Петером до старшого митника для дискусії. Я вже точно не памятаю, коли ми нарешті змогли сісти в легкові автомобілі і поїхати у готель. Я вже згадувала, що вантажні та санітарні автомобілі повинні були звичайно залишитися на митниці?

Біля 23.00 години ми прибули до Ужгорода, де ми нарешті змогли поїсти і потім всі змучені та замерзлі лягти в ліжко.

Понеділок

В понеділок зранку Альона, представник Головного управляння соцзахисту, доктор Бесек, Ганс-Петер та я знову поїхали на митницую. Після короткої розмови із митником ми дізналися, що ми мусимо перевантажити 22 тонни гуманітарних матеріалів! Тільки той, хто завантажував, може зрозуміти, що нас чекало! Поведінку цього чоловіка не можна описати! Можна було побачити багато масок на обличчі! Мені відняло мову. Із величезною злістю, змішаною із зажурливістю із-за наших людей, ми повернулися назад до Ужгорода.

Винним у цій дилеммі був очевидно лист від митної служби України, який був написаний в той день, коли ми із конвоєм виїхали із Швейцарії. Митниця вирішила не дозволити ввезти наші автомобілі для постійного користування в якості гуманітарної допомоги. На жаль переклад на німецьку мову ми отримали лише коли ми знову були вже у Швейцарії. Інакше ми звернули б увагу митників на різницю між постійним використанням та поїздкою в Ужгород з метою розвантаження.

Нижче наводиться лист на німецькій і українській мовах:

Переклад:

---------------------

STAATSZOLLAMT DER UKRAINE

CHOP ZOLL

 

Jevropejsjka Pl., 7

Chop

Sakarpatsjka obl.

Ukraine

Tel/fax: (0312) 71-13-45

17.03.06,  Ausgagangsnr. 1/37-967

 

Ми вирішили відвідати барона Адама, бо на вівторок було домовлено навчання у ромів. Отже ми всі поїхали до ромів. Барон Адам підтвердив навчання, так що все могло проводитись як і було заплановано.

Фото: Барон Адам (2 справа) розмовляє із Ганс-Петером Відмером (в голубій курточці)

 

Так як ми знали, що на нас ще чекає, ми вирішили відвезти наших людей у психоневрологічний інтернат, у якому Ганс-Петер, Арно та я були у грудні. Цей візит був абсолютно добровільним. Ми знали, що ми там побачимо. Але всі захотіли піти. Директор дуже зрадів, коли нас знову побачив.Ми сказали йому у грудні, що ми знову прийдемо; але він нам не дуже повірив. Огляд приміщень досить всіх вразив. Але сердечна поведінка пацієнтів перевершила поведінку багатьох українців. Перш за все вони подають жінкам руку для привітання.

 

Dies war Teil  2

Teil 1

Teil 2

Teil 3

Teil 4

Teil 5

Teil 6

Teil 7

Teil 8

 

Home       Kontakt       Impressum       Sitemap       News       Sprachen